ОЧИ́СНИК, а, ч., спец. Пристрій, механізм для очищення чого-небудь. Випуск пересувних очисників качанів кукурудзи розпочато на Первомайському заводі сільськогосподарського машинобудування (Роб. газ., 1
1. IX 1963, 1).
2. Речовина, яку використовують для очищення чого-небудь. Українські вчені пропонують найдосконаліший [захід] — озонування води. Озон.. — універсальний очисник (Наука.., 11, 1965, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.