ОЧИ́СЬКА, и́ськ, мн. Збільш. до о́чі. Тічка [вовча] знов ішла за ним слід у слід, знов лиховісно світили на нього очиська (Загреб., Шепіт, 1966, 13); Вже голова мені опухла, очиська мені випирає від сліз цілоденних (М. Ол., Чуєш.., 1959, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.