ОЧКУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до очку́р. Тарас вилазить із своєї схованки, підтягає міцніше очкурець на штанцях (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 834.