ОЧМАРІ́ЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що очмані́лий. [Платон:] Від ваших я речей стою стривожений тут перед вами, очмарілий, і сам не знаю, що сказать… (К.-Карий, II, 1960, 85); * У порівн. Гра її зробила на мене таке враження, що я ходив.., як непритомний, як очмарілий (Збірник про Кроп., 1955, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 835.