ОЧО́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до очо́лювати. Після визвольної війни в 1648 р. Київ став столицею української держави, очолюваної Богданом Хмельницьким (Панч, В дорозі, 1959, 301); Найширшим політичним об’єднанням усіх революційних сил [на Кубі] був "Рух 26 липня", очолюваний Ф. Кастро (Ком. Укр., 1, 1961, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 835.