ОЧО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Бути на чолі кого-, чого-небудь, керувати кимсь, чимсь. Спочатку партія боролася з підпілля, потім очолювала двомісячний загальний страйк, потім повела збройні загони повстанців у відкритий бій (Смолич, Світанок.., 1953, 82); Академік Шульга, повернувшись з Москви, погодився очолити лабораторію ядерних досліджень (Рибак, Час.., 1960, 649); Самовіддану боротьбу українського народу за побудову комунізму очолює і спрямовує вірний бойовий загін великої КПРС — Комуністична партія України (Ком. Укр., 4, 1966, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 835.