ОЧІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., кого, чого, на кого — що, без додатка, з спол. що, щоб. Те саме, що жда́ти. Вже і з полудня звернуло, а вони ще не обідали — очікували на новаків (Свидн., Люборацькі, 1955, 154); В комітеті Надводнюка очікував незнайомий чоловік (Десняк, Вибр., 1947, 77); Подалася [Настя] з дитиною в город одвідати Гната, котрий сидів у тюрмі, очікуючи суда (Коцюб., І, 1955, 75); Листоноша в озерах причаївся, очікуючи ночі, щоб тікати далі (Ю. Янов., II, 1958, 204); Вони.. нетерпляче очікували, що ж сьогодні принесе радіо з фронту (Баш, На .. дорозі, 1967, 200); — А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни з неба (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 18); Постать лягла на землю й обережно поплазувала до нафтосховища. Комсомолець стрепенувся. Причаївшись, він очікував (Донч., II, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 833.