ОША́ТНИЙ, а, е.
1. Гарно, святково вдягнений. Перед нею з’явився омріяний принц — ошатний, культурний і з лиця набагато кращий за Халявку (Панч, На калин. мості, 1965, 152); Мов краля із вілли, Вийшла хазяйка. Ошатна, ясна (Вирган, В розп. літа, 1959, 109); // Гарно, святково прибраний, прикрашений. Потім знову їхав [Гаркуша] по набережній,.. по широкій ошатній вулиці Енгельса (Дмит., Обпалені.., 1962, 64).
2. Гарний, святковий (про одяг, убрання і т. ін.). Входить Ніна, помолоділа, прекрасна, в ошатному вечірньому туалеті (Коч., II, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 837.