П’Я́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до п’я́вка. — Сорочка на спині лопнула, кров бризкає, молоде тіло чорними п’явочками взялося (Тют., Вир, 1964, 373); * У порівн. Паненята, як ті п’явочки, вчепляться: «А ти дурна! а твій рід увесь дурний!..» (Вовчок, І, 1955, 45); Відростив [Тиміш] вусики і обкарнав їх так, що вони тільки.. п’явочкою красуються під носом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 416.