П’Я́НКА, и, ж., розм. Гулянка, вечеря, обід і т. ін. а надмірним уживанням спиртних напоїв; пиятика. — Ми будемо суворо боротися проти всякого хуліганства, картярства, п’янок (Мик., II, 1957, 464); Світанком Варчук на своїй бричці віз Гуркала до Вінниці і немало дивувався: підтягнута постать і свіже обличчя начальства нічим не виказували цілоденної п’янки (Стельмах, II, 1962, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 418.