П’ЯТИЗЛО́ТНИК, а, ч., іст., розм. Монета вартістю в 75 копійок. Піп виймав гроші з карнавки. Побачивши межи мідяками срібний п’ятизлотник, він немало здивувався (Коцюб., І, 1955, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 421.