П’ЯТІ́РКА, и, ж.
1. Назва цифри і числа 5; // розм. Назва предметів (перев. видів транспорту — трамвая, тролейбуса, автобуса), позначених цією цифрою. Поїдемо на п’ятірці.
2. Шкільна оцінка (у п’ятибальній системі ряду країн означає: відмінно). За перший місяць уже й висунувся [Павлуша] в число перших по балах: п’ятірки, четвірки (Головко, II, 1957, 265); У нього й зошити такі: ні плямочки нема! І всі в п’ятірках сторінки, — я бачила сама (Забіла, Одна сім’я, 1950, 38).
3. розм. Грошовий знак або сума в п’ять карбованців (рідше інших грошових одиниць). Середнім, туго налитим жиром пальцем, ніби граючись, ловко викидав [Січкар] з заяложеної калитки золоті п’ятірки чи срібні карбованці (Стельмах, II, 1962, 366); — Хочу просити вас, батюшко, щоб підождали трохи з грішми за похорон.. — Ти мені вже винен п’ятірку та три пуди борошна (Донч., III, 1956, 108).
4. розм. Група з п’яти чоловік, тварин, предметів. Тарас дав знак п’яній п’ятірці запорожців (Довж., І, 1958, 232); В. І Ленін після поразки грудневого збройного повстання виступав на зборах петербурзьких робітників з промовою про необхідність партизанської війни проти уряду, організації бойових п’ятірок і десяток (Укр. іст. ж., 2, 1960, 148).
5. Гральна карта, що має п’ять очок. Піти з п’ятірки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 423.