П’ЯТІРНИ́Й, а́, е́, розм.
1. Який складається з п’яти однакових або подібних частин, предметів; який складається з п’яти людей. Таджики дають Павелкові кінець лопати. Він тримається за неї, ззаду його підштовхують, і п’ятірним ланцюжком вони видираються по зледенілій стежці вгору (Перв.. Невигадане життя, 1958, 86).
2. Збільшений уп’ятеро; вп’ятеро більший. П’ятірна сума грошей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 423.