ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч. Зменш.-пестл. до па́гін. Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 247); А тополька росла. Зелена від самої основи до наймолодших пагінців (Жур., Звич. турботи, 1960, 91); — Доброго здоров’я, синку, — одказує баба тихеньким, лагідним голоском, придивляючись до покупця, — чи не старого Каленика пагонець? (Ю. Янов., II, 1954, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 10.