ПА́ГОРОК, рка, ч. Височина, часто з пологими схилами; пригір. На пагорках вітер здував сніги, і коневі було легше гнатися за зайцем (Ле, Наливайко, 1957, 68); З пагорка було видно далеко навкруги (Жур., Вечір.., 1958, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 10.