ПА́ГУБА, и, ж. Те, що загрожує загибеллю, веде до загибелі, згуби (у 3 знач.). — Тільки в атаці не озирайся назад, — спокійно порадив Ягідці наводчик Шестаков. — То — пагуба (Гончар, III, 1957, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 10.