ПА́ДАЛЬ, і, ж. Труп тварини, трупи тварин. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали.. падаль, стояла одним одна хатка (Мирний, І, 1949, 234); * У порівн. Степові беркути в’ються над ним, як над падаллю (Тют., Вир, 1964, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 11.