ПА́ДОНЬКО, а, ч., діал.: Па́доньку [мій]! — те саме, що Па́дку [мій]! (див. па́дко). Мама глип ще раз: ой падоньку, та це якась бричка зупинилась біля воріт (Вільде, Пов. і опов., 1949, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.