ПА́ЖЕРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що ненаже́рливий. Серце її билося в груді [грудях], як пташина в клітці, на котру вискочив пажерливий кіт (Фр., VIII, 1952, 193); Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (Коцюб., II, 1955, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.