ПАЛАХКИ́Й, а́, е́. Який несе в собі здатність швидкого спалахування. Важко віднайти в природі досконаліші форми, ніж ті, що їх мають октанові сполуки.. Октани є зосередженням палахкої енергії. І не вільно щось вилучати чи додавати до них (Літ. Укр., 16.III 1965, 3); // Який виділяє багато тепла, світла. Палахке сонце знялося над ними (Ле, Клен. лист, 1960, 85); // перен. Розчервонілий. Вона стала на стежці перед Гризотою палахка, просвітлена (Речм., Твій побратим, 1962, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 22.