ПА́ЛИЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до па́лиця 1.
2. перен. Який тримається на побоях, насиллі, гнобленні. Уразливою стороною російської армії, що відбивала загальні хиби кріпосницької Росії, були жорстока палична дисципліна, хижацтво й казнокрадство військових чиновників та інтендантів, які обкрадали солдатів (Іст. СРСР, II, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 29.