ПАЛІТУ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до паліту́рка і паліту́ра; // Признач. для виготовлення палітурки, палітури. Стіна, що відділяла друкарню від .. квартир, була розібрана, і в новому приміщенні розташовано наборний та палітурний цехи (Вільде, Сестри.., 1958, 122); Палітурний папір.
Паліту́рна майсте́рня — те саме, що паліту́рня. В шкільній палітурній майстерні вони оправляють бібліотечні книги, виготовляють папки (Літ. газ., 13.Х 1959, 2).
2. Прикм. до паліту́рник. — Від мук кохання найбільше допомагає знаєш що? Палітурне ремесло! (Донч., V, 1957, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 30.