ПАМ’ЯТКО́ВИЙ, а, е.
1. Те саме, що па́м’ятний. Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам’ятковий день (Фр., IV, 1950, 344); Такого отруйного нуду ніколи не зазнав я, як тої пам’яткової травневої ночі (Вас., II, 1959, 30).
2. у знач. ім. пам’ятко́ве, вого, с. Те, що дарують на пам’ять. — Ви, дівки, ідіть до ганку, перед покої, паннунця вам пам’яткового подарують (Л. Укр., III, 1952, 672).
◊ Да́ти пам’ятко́вого кому — те саме, що Да́ти пам’ятно́го (див. па́м’ятний).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 38.