ПАНА́МА1, и, ж. Літній капелюх з широкими крисами, плетений або зшитий з тканини. Тільки що купив собі панаму, надів і пішов до Монте Пінчіо — чудесний сад з краєвидами на Рим (Коцюб., III, 1956, 321); Сапери з вудлищами міношукачів у руках, у вилинялих, болотяного кольору панамах були чемними й товариськими хлопцями (Гончар, Тронка, 1963, 285).
ПАНАМА2, и, ж. Велике шахрайство в капіталістичному підприємстві, сполучене зі всякими зловживаннями й підкупом вищих службових осіб.
ПАНАМА3, и, ж. Тканина з штучного шовку, звичайно однокольорова.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 42.