ПАПІРО́СКА, и, ж. Те саме, що папіро́са. Балабуха запалив люльку, Олеся — папіроску, Гануш — сигару (Н.-Лев., III, 1956, 220); — Отже, бачиш, — сказав я і почав якнайспокійніше крутити папіроску (Коб., III, 1956, 77); Зоня запалила папіроску, машинально простягаючи і Лесі коробку з папіросами (Вільде, На порозі, 1955, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 57.