ПАРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до паралізува́ти. — Мариню, — вигукнула Олена до наймички, відчуваючи, що їй теж паралізує шию. — Отець паралізований! (Вільде, Сестри.., 1958, 94); Дівчина стояла приголомшена, паралізована його словами (Ткач, Арена, 1960, 162); // паралізо́вано, безос. присудк. сл. Скандал було паралізовано, й обід тривав в атмосфері зворушливого взаєморозуміння (Дмит., Розлука, 1957, 72).
2. у знач. прикм. Який перебуває в стані паралічу. Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була, мати.. була паралізована (Л. Укр., V, 1956, 387); Вона сиділа просто на тротуарі коло розкладушки, на якій лежав її паралізований чоловік (Ю. Янов., II, 1954, 35); // у знач. ім. паралізо́ваний, ного, ч.; паралізо́вана, ної, ж. Людина, що перебуває в стані паралічу. Паралізований лежав до вечора, тільки очі ще живі дивилися (Ле, Міжгір’я, 1953, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 65.