ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб., II, 1956, 62); Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (Трубл., Шхуна.., 1940, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 65.