ПАРАШУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. ав. Опускаючись, летіти з гранично малою швидкістю (про літак, аеростат).
2. Спускати що-небудь на парашуті. Оточені вже втратили іподром, де сідали їхні транспортні юнкерси. Тепер боєприпаси їм парашутували у величезних пакетах (Гончар, III, 1959, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 68.