ПАРДО́Н, рідко.
1. виг. Вибачте, пробачте, даруйте. — Дуже вам вдячний, Маріє Сергіївно.. — Олександра Василівна! — гнівно виправив його Мічурін. — Пардон… (Довж., І, 1958, 424).
2. у знач. ім. пардо́н, у, ч. Те саме, що проще́ння. Заповідаю Вірним всім піти в похід хрестовий Проти всіх плюгавих, одчайдушних.., Їх нам треба нищить без пардону! (Л. Укр., І, 1951, 101).
Проси́ти (попроси́ти, блага́ти, заблага́ти і т. ін.) пардо́ну: а) просити пробачення; пробачатися. [Паллада:] Дозвольте просить у вас пардону — від "кавалерів" усіх портів нашої планети (Корн., І, 1955, 49); б) просити милості. Перед ними було два шляхи в завтрашній день: або покаятися і просити пардону у великих панів, або раз назавжди піти обраним шляхом (Кол., Терен.., 1959, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 68.