ПАРКЕ́Т, у, ч.
1. Маленькі гладкі дощечки з твердих порід деревини для настилання підлоги. Настилання паркету.
2. Підлога, вислана такими дощечками, переважно у вигляді геометричного рисунка. Зала "Народного дому" палала великою кількістю газових полуменів, що золотистим піском відприскували від свіжо вивоскованого паркету (Фр., VI, 1951, 219); Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Бажан, Роки, 1957, 249); * У порівн. Всі дороги вибруковані плитками і чисті, як паркет (Коцюб., III, 1956, 333); // перен. Уживається як символ салону, світського способу життя. Отак, певно, й народжувались народні танці. Не по танцкласах, не на паркетах виникли їх святкові рухи (Довж., І, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 70.