ПАРЛАМЕНТА́Р, я́, ч.
1. Те саме, що парламента́рій. Кваліфікація така Щоб дурно не пропала, Пан Асквіт знов парламентар На втіху лібералам (Еллан, І, 1958, 283).
2. Те саме, що парламенте́р. — Ратуш горить? — чути було голоси.. — Післали [послали] парламентарів до Гаммерштейна (Фр., VI, 1951, 338); Знадвору по одному входили карасунці на підмогу своєму парламентареві (Ле, Міжгір’я, 1953, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 71.