ПАРОВО́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до парово́з. В’ється дим, як сива хмарка, з паровозної труби (Забіла, Промені, 1951, 58); Голоси їх заглушив своїм криком паровозний гудок (Гончар, II, 1959, 311); // Признач. для стоянки, ремонту і т. ін. паровозів. Вертаючись оце з роботи, з паровозного депо, на вокзалі наткнувся [Костюк] на сутичку артилеристів.. з гайдамаками (Головко, II, 1957, 527); // Який обслуговує паровоз, працює на паровозі. Їм назустріч від куреня йде людина в одежі паровозного машиніста (Ю. Янов., І, 1954, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 73.