ПАРОКСИ́ЗМ, у, ч.
1. чого і без додатка. Сильний приступ, раптове загострення якої-небудь хвороби. Поки дописала листа, Оксані поліпшало і жар пройшов, видно, пароксизм минув (Л. Укр., V, 1956, 307); Тіц, зціпивши зуби, раптом почав дрібно тремтіти в нападі м’язового пароксизму (Довж., І, 1958, 359); * У порівн. Він був немов у пароксизмі — груди підносилися і опадали швидко,.. перед очима все крутилося (Фр., V, 1951, 248); // перен. Раптовий приступ якого-небудь сильного душевного збудження, сильного почуття і т. ін. і зовнішній вияв його. Я було встаю й мушу одягаться та чепуриться, щоб вволить його дурну волю та йти з ним, куди потягне його пароксизм нудьги (Н.-Лев., І, 1956, 608); Пан Вавжак шепнув їй щось на вухо, що викликало в неї справжній пароксизм сміху (Галан, Гори.., 1956, 144); // перен. Гострий, раптовий вияв чого-небудь. — Що за дивний у них пароксизм книголюбства! (Донч., V, 1957, 308); В жорстокі часи розгулу самодержавної тиранії і пароксизмів загниваючого кріпосництва Добролюбов висував і відстоював ідею селянської революції (Рад. Укр., 29.Х 1961, 3).
2. Геол. Різке посилення діяльності внутрішніх сил Землі, що викликає горотворення, магнетизм і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 74.