ПАРТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., зневажл. Робити, виконувати що-небудь невміло або неохайно, недбало. Гнат же Кавунів тільки партачить, а не шиє (Кучер, Прощай.., 1957, 210); — Граєте в теніс? — Граю. — Чи схотіли б коли зі мною зіграти партію? — Ох, пане докторе, я партачу… (Вільде, На порозі, 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 76.