ПА́РІЯ, ї, ч. і ж.
1. іст. Особа з нижчої касти індійців, позбавлена будь-яких соціальних і більшості релігійних прав. Так, ми раби, немає гірших в світі! Фелахи, парії щасливіші від нас, Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь титана ще не згас (Л. Укр., І, 1951, 113).
2. перен. Знедолена, безправна, пригноблювана істота або істота, яку за що-небудь зневажають. Гетьманські "вартові" для одесита з околиць були презренними паріями (Смолич, Світанок.., 1953, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 70.