ПА́СЕРБИЦЯ, і, ж. Жін. до па́серб. Мачуха злагодила збіжжя й виправила пасербицю на ніч у млин (Кобр., Вибр., 1954, 149); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Дмит., Наречена, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 85.