ПАСТУ́ШИЙ, а, е. Прикм. до пасту́х. Гафійка гукнула подругу з другої пастушої компанії (Козл., Ю. Крук, 1950, 84); // Належний пастуху. [Гелена:] Чому ж то.. Паріс у курені пастушім мав би скніти? (Л. Укр., II, 1951, 251); Федір і Павло разом взяли до рук пастуші кийки (Мушк., Серце.., 1962, 11).
Пасту́ший ріжо́к — народний духовий дерев’яний музичний інструмент. З глибоких долин чути звук пастушого ріжка (Н.-Лев., III, 1956, 311); Там ріжок Пастуший будить селянина (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 91.