ПАСЬЯ́НС, ч.
1. род. а. Гральні карти, розкладені особливим чином, за певними правилами. [Груїчева (складає карти):] Се якийсь зачарований пасьянс, ніяк не виходить! (Л. Укр., II, 1951, 7); Офіцер сидить і розкладає пасьянс (Ю. Янов., IV, 1959, 59).
2. род. у. Розкладання карт за такими правилами. Вона надовго засяде у своїй хаті і там, за поміччю пасьянсу, розв’язувать буде соціальне питання (Коцюб., II, 1955, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 92.