ПАТРІА́РХ, а, ч.
1. Глава роду за родового ладу. Багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази (Фр., VI, 1951, 34).
2. перен. Найстарша, найбільш поважана людина в якому-небудь колективі. — Високоповажане добродійство! Прошу підняти келехи за вельмишановного Олександра Максимовича, нашого сивого патріарха (Стельмах, І, 1962, 332); // кого, чого. Людина, яка є старшою і найвидатнішою в якій-небудь галузі діяльності. І ти [Джамбул] тепер у нас — як патріарх народних поетів; як перший пропагандист і агітатор (Тич., III, 1957, 69);* Образно. — Навіть такий могутній патріарх лісів, як дуб, і той не може обійтися без супутника… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 109).
3. Найвищий титул перев. в православній церкві, а також особа, що має цей титул. Патріарх входить у печеру до гроба господнього з пучком незасвічених свічок і молиться (Н.-Лев., III, 1956, 376); При Олексієві Михайловичу патріархом став Никон, який мав великий вплив на царя (Іст. СРСР, І, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 96.