ПАХУ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що паху́чий. Чорна пахуща скиба землі, одбатована плугом, перевертаючись, падала в борозну (Головко, І, 1957, 202); На току сушили зерно. З-під лопат золотистим розсипом злітала вгору духмяна, пахуща пшениця (Жур., Дорога.., 1948, 121); В травневім лісі галява пахуща. Старі дуби над схилом стали в ряд (Забіла, Поезії, 1963, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 102.