ПАЦИФІКА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто каральними заходами придушує народне повстання, заколот. Щодня дослухалися всі домашні, через людей приховано розпитувалися — чи не натрапили чигиринські пацифікатори на слід Богуна (Ле, Побратими, 1954, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 102.