ПА́ЦНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до па́цати. Він встав і пацнув Дарку з розмаху по плечах (Л. Укр., III, 1952, 669); Ненароком пацнув [Блаженко] рукою по клавішах рояля (Гончар, III, 1959, 152); З усього розгону трахнув [цап] завідуючого фермою лобом у коліно. — Чого тобі треба, сатано? — пацнув ногою Кужель (Добр., Тече річка.., 1961, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 102.