ПА́ЧЕ, заст.
1. прикм. Уживається у знач. вищого ступеня; кращий. То, щоб нагріть його [Давида], взяли, Царевен паче красотою, Дівчат старому навели (Шевч., II, 1963, 94).
2. присл. Уживається у знач. вищого ступеня; краще. [Батура:] Карпо, скромність, каже прислів’я, буває іноді паче гордості (Корн., II, 1955, 222); — Про те, що я тобі говорив, — нікому ні звуку. Паче всього, щоб жінка не знала (Тют., Вир, 1964, 309).
Па́че о́ка берегти́ (стерегти́ і т. ін.) див. о́ко1; Па́че ча́яння — понад сподівання. — Ти про життя думай. І в першу чергу — про своє завдання. Повинно б удатися. Все — за це. Ну, а коли зірветься, паче чаяння, не лізьте згарячу. Бережи хлопців і себе (Головко, II, 1957, 539); Тим па́че — тим більше. Хочу попрохати Вашої ради і сподіваюся, що Ви не відмовите .., тим паче, що справа не цілком особиста (Коцюб., III, 1956, 124); В житті, а тим паче в театрі, буває чимало всіляких несподіванок (Смолич, Театр.., 1940, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 103.