ПАЩЕКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пащекува́ти. [Старшина:] Яке мені діло до людського пащекування! Всяк повинен знати своє стійло (К.-Карий, І, 1960, 45); — Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 105.