ПЕДАНТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. педанти́чний. За педантичність, за манеру повчати в класі її не любили (Донч., V, 1957, 232); Застебнутий на всі гудзики, гладко причесаний, акуратний до педантичності, він знову був той самий суворий і гордий комісар, якому хотіли наслідувати його підлеглі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 109.