ПЕЙЗА́ЖНИЙ, а, е. Прикм. до пейза́ж. Творчість Івана Павловича Похитонова належить до рідкісних явищ у мистецтві. Ще за життя він прославився своїми невеличкими, напрочуд тонкими пейзажними творами (Мист., 5, 1963, 25); В ряді своїх віршів Грабовський змалював яскраві образи природи. Такі вірші становлять його пейзажну лірику (Укр. літ., 9, 1957, 178); Г. Жуковський у кіномузиці, як і в інших своїх творах, відзначається мелодичною щедрістю, багатством тематизму, майстерністю хорових епізодів. Добре вдаються композиторові і емоціонально насичені, і лірико-елегійні епізоди, пейзажні фрагменти (Мист., 3, 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 110.