ПЕКА́РНЯ, і, ж.
1. Невелике, звичайно немеханізоване підприємство для випікання хліба. Наша мама у артілі Робить на пекарні, Випікає білі-білі Паляниці гарні (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 20); — Правління вирішило збудувати перш над усе пекарню, дитячі ясла (Кучер, Трудна любов, 1960, 459).
2. заст. Приміщення для приготування їжі; кухня. — А де ж ваші світлиці та кімнати? — спитав він у Чонгаря. — Та тут же наша світлиця й пекарня, бо другої кімнати у нас нема (Н.-Лев., IV, 1956, 20); Сестра внесла з пекарні в мисці страву й поставила перед бабою (Коцюб., І, 1955, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 110.