ПЕКЕ́ЛЬНО. Присл. до пеке́льний 2. Був би хто-небудь отам в небесах, Чи ж він стерпів би, щоб в нього в очах Так без жалю, так пекельно затято Люди і звірі всі вкупі боролись..? (Л. Укр., І, 1951, 464); Постріли, вибухи спалахували десь уже там за пекельно чорною завісою (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 111.