ПЕЛЕРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пелери́на. Хлопчики неначе зійшли з картини Веласкеза [Веласкеса] в своїх блакитних беретах із страусовим пір’ям, у підбитих горностаєм пелеринках за плечима і білому шовковому трико (Тулуб, Людолови, І, 1957, 147); Офіцер ніс у другій руці її білу пелеринку і злегка помахував нею (Л. Укр., III, 1952, 622).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 114.