ПЕЛІКА́Н, а, ч. Великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189); В долині Нілу, особливо у дельті ріки, водиться чимало птахів: ібіси, фламінго, пелікани (Наука.., 5, 1958, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 114.